Анастасія Голуб

 

Україна – мати рідна!

Я – голубка! І літаю В мріях аж під небеса! І мені, як на долоні Видна вся земна краса. Україна – ніби квітка, Ніби дівчина в вінку. Ріки гарні, повноводні, Гай в барвистому платку. Море, гори, лан широкий, Де пшениця золота. Бережіть той колосочок, Що приносить нам життя. Україна нам, як мати – Радість Господом дана. Бережіть і захищайте, Бо вона у нас одна. *** Захищайте Україну, Нашу матінку єдину. Нашу мову солов’їну. Нашу пісню лебедину. 1997р.


Вірші, ніби кружева

Матуся в’яже кружева Рядочок за рядком. Пряде, співає, вашива – І славна цим трудом. Мені ж Господь послав любов, Що творить і жива. І я в’яжу із слів вінок, Із віршів кружева. Я славлю землю, Весь наш рід І вірю, що права. Тут жив колись мій прадід, дід, Матуя прожива. 1996р.


Матінка, мов бджілка

(матусі до 65-ти річчя з дня народження) У матусі вії, ніби кружева, У матусі руки, ніби два крила. Я схиляю голову перед рушником, І цілую руки, що пахнуть молоком. Скільки років зранку й до пізньої пори Все вона працює для нас і дітвори. Уже давно на песії, але невтомні руки Все шиють, в’яжуть, доять Для нас – дітей і внуків. Бджілка наша матінка – працьовита, гарна І тому Господь дає літа святі, не марні. В неї славний ювілей – 60 і 5! Ми приїдемо в оселю, щоб її обнять. У матусі руки, ніби два крила. У матусі серце повне від добра! 1996р.


Люба моя, Надія

(до 40-ка річчя з дня народження сестри) Вродлива – ніби квіточка, Сяйлива – ніби зірочка, Тендітна, мов та яблунька Надія в нас жила. А щічки, мов би яблучка, А ручки, як ті ласточки – На свадьбі веселилося Людей, що півсела. Дбайлива – ніби бджілочка. Запаси, як у білочки. Трудилася, навчалася, Кохала як могла… Так де ж ті ніжки босії, Що згадую ще й досі я? І в матері старенької Сльозинки у чола… – Моя Надія, квіточка, Моя вродлива донечка Забула вже й дорогу, Що до мого порога? А серце жде, надіється, Що вся журба розвіється І розцвіте, мов яблунька Надія край села. 1997р.


Украина – священная земля

– Расскажи мне, ласточка, Вестница весенняя Много ль горя видела, Летая за моря? – Много горя видела, Сердцем не обиделась. Здесь земля священная, Родина моя! Украина милая, славная и мирная. Нас, птенцов, вскормила Ты В мире и добре. Разлетелись ласточки С лирою и ласкою С песней поднебесною По твоей земле. Выйду в поле раннее. Слышу птиц страдания. А в лесу и роще – ликуют соловьи. Поднимаю голову в синеву просторную И благоговею я от святой любви. 1996г.


Душа, как чистая криница

О, моя чистая душа Без лести, хитрости, обмана. Как Божья, талая вода – Без хлорки, примеси, изъяна. Откуда я беру тепло, Что льётся с ласкового сердца? Откуда силы я беру Прощать всех тех, В ком сердце “с перцем”? От солнца, песни соловья, Из родниковой той криницы, Что Бог даёт И никогда она в душе Не замульчится! 1996г.


Святая доброта

Я никогда не забываю доброту. И даже взгляд, что брошен на лету. И даже звук, что начинается на А. В моих стихах вся жизнь моя. Стихи, как фотографии Проявлены на них. Все прошлые события От А до запятых. Я удивляюсь, и сама Смогла бы без святых. Так воскресить события Живых и неживых? Стихи – моё оружие Стихи – моя победа! Они от сердца к сердцу Вам Приятная беседа. Мои стихи вмещаются Только в святые рамки Они, как из гранита мне Построенные замки. 1996г.


Мир вашему дому!

Любовь – не умирает, Любовь всегда жива. Цветы души вплетает В святые кружева. Это большое чувство Дано лишь тем и там, Где Господу угодно Тревожить души нам. Послушай эти звуки И в церковь поспеши. Свои страданья, муки, Святому принеси. Отец встречает каждого, Кто с миром и добром Любовь твою умножит Он Чтоб принесли в свой дом. … Я просыпаюсь раньше всех И песнь моя чиста Я славлю господа в стихах Любовь моя свята! Любовью мир пополним мы, Мы – Господа гонцы. И песня голубиная Летит во все концы. Мир вашему дому! Мир вашему дому! Мир вашему дому! Входите в мой дом с миром! 1996г.


Hosted by uCoz