Ірина Жук

Рідна земля

Поле безкрає, пшениця і жито,
Жайвір у небі, край стежки – рілля.
Сонце сміється, колосся налите,
Дихає свіжістю рідна земля.

Річки окраєць, латаття зелене,
Ліс задрімав, золотиться ячмінь.
Буде врожаю повнісінькі жмені,
Хліба окраєць для всіх поколінь.

Тиха роса, умиваються квіти,
Яблука стигнуть, гороху поля.
Серце сміється, гойдаються віти, 
Дихає щедрістю рідна земля.

Якщо поїду десь далеко

Якщо поїду десь далеко
В чужі незвідані краї,
Хай принесуть мені лелеки
На крилах грудочку землі.

Якщо заб’ється серце в тузі,
Душа заниє, мов дитя,
Хай зацвіте калина в лузі,
Як символ віри й вороття.

Якщо заплачу, заридаю,
За рідним батьківським селом,
Хай жайвір в полі заспіває,
Змахнувши сонячним крилом.

Якщо у грудях біль озветься,
І стане сірим все навкруг,
Хай українська пісня ллється
Й мелодія чарує слух.

Усе, що маю і не маю,
Про що сумуючи мовчу,
В далекім краї я згадаю
Й додому стежку протопчу.

Коровай

Наш щедрий край, багатий край
Старі прикмети має:
На рушникові коровай
Гостей своїх вітає.

Ще здавна люди хліб і сіль
Підносили гостинно,
Лунала пісня звідусіль,
А за столом – родина.

Рясніють ниви і лани,
Простори колоскові.
Вклоняюсь вам, мої сини,
За хліб на рушникові.

Пухкий, мов хмара дощова,
В печі він визріває.
В сім’ї прадавній голова –
Окраєць короваю.

Засяє промінь золотий,
Щоб всі були здорові.
На рушникові хліб святий,
Любов на рушникові.

Наш щедрий край, багатий край,
А в нім робочі люди.
Хай буде сіль і коровай,
Тепло в родинах буде!

Сон про Україну

Знаєш, Україно, ти мені наснилась:
Колосом у полі, зерням у землі.
Ластівкою в небі ти мені явилась,
Сяяла зорею у нічній імлі.

Ти мені наснилась соняхом лапатим,
Барвами веселки, стрічкою в косі,
Стежкою в’юнкою, що веде до хати,
Журавлем у лузі, споришем в росі.

Ти була барвиста, м’ятна і бузкова,
Солов’єм в калині мліла на зорі.
Проліском і рястом зацвітала знову,
Дарувала радість жвавій дітворі.

Знаєш, Україно, ти мені наснилась,
Житом золотистим на густих ланах.
Дівою Святою ти мені явилась,
Наче промінь світла, що осяяв шлях.

А зорі з неба капали

А зорі з неба капали – ніч пройшла,
І роси дзвінко плакали – юнь цвіла.
А ми удвох закохані, мов у сні,
А зорі з неба капали неземні.

Котилось сонце обрієм – вже весна,
І мальва в нас під вікнами запашна.
Мов дівчина, прибралася і цвіте,
Котилось сонце обрієм золоте.

Калина зачарована – йде гроза,
Веселка в небі вигнулась, мов лоза.
Кохання наполохане, птахом ввись,
Калина зачарована, цвіт наливсь.

Люблю усупереч

Люблю усупереч, люблю наперекір,
Хай люди злі всі обірвали крила.
А я, мов птах, який сягає зір,
А я, мов вітер, що надув вітрила.

Хай все проходить, хай усе мине,
Й планета перестане обертатись.
Ти, мов в останнє, полюби мене,
Бо тільки так я здатна закохатись.

Цінуйте жінку!

Ведуть у даль життя стежки,
Красу його пізнавши,
Цінуйте нас, чоловіки,
Бо ми – сумління ваше.

Як з неба падають зірки,
Бажання загадавши,
Цінуйте нас, чоловіки,
Бо ми – підтримка ваша.

На пульсі мужньої руки,
Спіткнувшись і не впавши,
Цінуйте нас, чоловіки, 
Бо ми – підтримка ваша.

За довгі пройдені роки,
Усе в житті прощавши,
Цінуйте нас, чоловіки,
Бо ми – кохання ваше.

Немає в всесвіті таких,
Що гинуть, все віддавши.
Цінуйте нас, чоловіки,
Бо ми – майбутнє ваше!